Баккарат як ритуал

Я не граю у баккарат, щоб виграти — я граю, щоб слухати. Кожен стіл — святе простір, де давні символи зустрічаються з алгоритмічною тишшою: золото бика, тихий дзьвиг темлевих дзвонів у північ. Я сиджу вдоль цих столів від Рейк’явіка до Макао — не як турист, а як философ-воїн, що розшифровує патерни у подиху RNG. Перемога — не випадкова — вона ритмічна. Я встановлю свůй бюджет як монах перед Лунним Новим Роком: скромнi ставки спочатку — Rs.10 за руку — потiм спостерiгаю танець наслiдкiв перед кроком глибше. Жодного слiпого переслiдування трендiв. Жодного оголеного подвоювання пiсля трьох прогрaзiв. Істина лежить у тишотi.