Спін, що виграв королівство

Я ніколи не мав бути королем. Початок — у Форні-Тейбл: місце, де тїншови шепочуть у свiтлi лхорна і повітря пахне як старий кадило. Я думав, що щастя — у кубиках. Але пiсля трьох поразів я перестав поганяти джекпоти. Замість цього — я послухав: до тишы мiж спiнами. Будинський переваг не 45.8% через магiю; вiн через те, хто обрав пiйти вiд жадностi. Моя бюджет? Rs. 10 за рукy — не Rs. 1000. Моя нагорода? Не золото — а присутнiсть. У Форні-Холл ми граємо не для перемоги. Ми граємо для пам’ятi. Кожна сесiя — храм: двадцять хвилин подих перед рассветом, без великих перемог — лише яснота. Натови не сп_iвають «бонус» — вони гумують древнi руни як лулабi-гимни. Я бачив воїни, що перетворили свої порази на скршоти — не тому, що вони щасливi, а тому, що зупинилися. Це не гемблинг. Це лiturгiя. Королевство не вигравали сп_ном — його вигравала тиш_та.